docs: refresh translations, and translate pages in parallel (#3458)
This commit is contained in:
Max
GitHub
parent
08a3bc8eaf
commit
fd66270926
1 changed files with 4821 additions and 2277 deletions
|
|
@ -1,6 +1,6 @@
|
|||
---
|
||||
translation:
|
||||
sections: [0d6c05bcbf836bf3, 59a7b14eeefc68c1, 7114d8d6daba203f, e8bbb56a98ba7bc9, 5138010f6159901c, f78da7c7c363d4c6, 220a939cab348686]
|
||||
sections: [0d6c05bcbf836bf3, 9a78b5f6b44b18ab, 7114d8d6daba203f, e8bbb56a98ba7bc9, bfd2fd1153e71dac, 1615a994ef071fdd, 65c599fae991f245]
|
||||
tool: 1
|
||||
---
|
||||
# Перші кроки {#first-steps}
|
||||
|
|
@ -17,7 +17,7 @@ translation:
|
|||
* **Клієнт** живе всередині хоста й говорить мовою MCP. Хост запускає по одному клієнту на кожен сервер, до якого під'єднаний.
|
||||
* **Сервер** — це те, що ви створюєте за допомогою цього SDK. Він надає речі клієнтам. Він ніколи не говорить із моделлю напряму.
|
||||
|
||||
Ви пишете сервер. Хости — це чийсь інший продукт. SDK також дає вам `Client`. Ним ви тестуватимете свої сервери, і він з'явиться далі на цій сторінці.
|
||||
Ви пишете сервер. Хости — це чийсь інший продукт. SDK також дає вам `Client` — той самий клас, яким хост звертався б до сервера за URL або запускав би його як підпроцес. Він з'явиться далі на цій сторінці, і саме ним ви тестуватимете свої сервери.
|
||||
|
||||
## Три примітиви {#the-three-primitives}
|
||||
|
||||
|
|
@ -83,22 +83,20 @@ Inspector запустив ваш сервер через **stdio**, один і
|
|||
|
||||
Коли клієнт під'єднується, сервер оголошує свої **можливості**: на які сімейства запитів він відповідатиме. Клієнт використовує це оголошення, щоб вирішити, про що взагалі просити. Ви його не писали; `MCPServer` оголошує його за вас.
|
||||
|
||||
Подивіться самі. `Client` з SDK приймає об'єкт сервера напряму й під'єднується до нього **в пам'яті** (без підпроцесу, без порту):
|
||||
Подивіться самі. Залиште `server.py` працювати через HTTP в одному терміналі:
|
||||
|
||||
```python
|
||||
import asyncio
|
||||
```console
|
||||
uv run mcp run server.py --transport streamable-http
|
||||
```
|
||||
|
||||
from mcp import Client
|
||||
а з іншого спрямуйте на нього клієнта:
|
||||
|
||||
from server import mcp
|
||||
```python title="client.py" hl_lines="7-8"
|
||||
--8<-- "docs_src/first_steps/tutorial001_client.py"
|
||||
```
|
||||
|
||||
|
||||
async def main() -> None:
|
||||
async with Client(mcp) as client:
|
||||
print(client.server_capabilities.model_dump(exclude_none=True))
|
||||
|
||||
|
||||
asyncio.run(main())
|
||||
```console
|
||||
python client.py
|
||||
```
|
||||
|
||||
```text
|
||||
|
|
@ -118,8 +116,9 @@ asyncio.run(main())
|
|||
Зверніть увагу на те, чого там немає. `completions` (автодоповнення аргументів для шаблонів ресурсів і промптів) потребує обробника, який пишете ви; у цього сервера його немає, тож можливість відсутня, і коректний клієнт про неї не проситиме. Це правило для всього необов'язкового: зареєструйте річ — і можливість з'явиться; **[Автодоповнення](../servers/completions.md)** це доводить.
|
||||
|
||||
!!! info
|
||||
`Client(mcp)` — той самий клієнт у пам'яті, яким протестовано кожен приклад у цій документації, і
|
||||
саме ним ви тестуватимете свої. Йому присвячено цілу сторінку: **[Тестування](testing.md)**.
|
||||
Цей `client.py` — уже повноцінний MCP-клієнт, і йому присвячено сторінку **[Клієнт](../client/index.md)**.
|
||||
У тесті термінал і порт не потрібні: передайте `Client` сам об'єкт сервера —
|
||||
`Client(mcp)`. Цьому теж присвячено цілу сторінку: **[Тестування](testing.md)**.
|
||||
|
||||
## Чого ви не писали {#what-you-did-not-write}
|
||||
|
||||
|
|
@ -128,7 +127,7 @@ asyncio.run(main())
|
|||
* JSON Schema. `a: int, b: int` *і є* схема для `add`.
|
||||
* Обробник запитів. `tools/list`, `resources/read`, `prompts/get`: усе обслуговується за вас.
|
||||
* Оголошення можливостей. `MCPServer` зробив його за вас.
|
||||
* Жодного рядка протоколу. Узгодження версії, обрамлення JSON-RPC, обмін можливостями: усе це відбулося всередині `mcp dev` і `Client(mcp)`, і ви цього не бачили.
|
||||
* Жодного рядка протоколу. Узгодження версії, обрамлення JSON-RPC, обмін можливостями: усе це відбулося всередині `mcp dev` і `client.py`, і ви цього не бачили.
|
||||
|
||||
У цьому співвідношенні й увесь сенс SDK.
|
||||
|
||||
|
|
@ -139,6 +138,6 @@ asyncio.run(main())
|
|||
* Один декоратор на примітив: `@mcp.tool()`, `@mcp.resource(uri)`, `@mcp.prompt()`. Назва, опис і схема беруться з функції.
|
||||
* URI з `{param}` створює **шаблон** ресурсу, який показується окремо від конкретних ресурсів.
|
||||
* **Можливості** сервера оголошуються за вас, а клієнт просить лише те, що сервер оголосив.
|
||||
* `Client(mcp)` під'єднується до об'єкта сервера в пам'яті: ваш тестовий стенд із першого дня.
|
||||
* `Client("http://localhost:8000/mcp")` говорить із вашим запущеним сервером. Передайте йому натомість об'єкт сервера — `Client(mcp)` — і це ваш тестовий стенд із першого дня.
|
||||
|
||||
Далі — **[Під'єднання до справжнього хоста](real-host.md)**: цей сервер усередині Claude Desktop або IDE, по-справжньому. Потім **[Тестування](testing.md)**: одна сторінка, один клієнт у пам'яті — і більше ніколи не доведеться гадати, чи воно працює. Після цього кожен примітив отримує власну сторінку, починаючи з того, яким керує модель: **[Інструменти](../servers/tools.md)**.
|
||||
|
|
|
|||
Loading…
Reference in a new issue